Історія розвитку та основні положення когнітивно-поведінкової терапії

Історія розвитку та основні положення когнітивно-поведінкової терапії

Поведінковий підхід виник в 50-і роки 20-го століття в США і Великобританії на противагу психоаналізу, як спроба використати науковий підхід і емпіричні методи в психотерапевтичній практиці (Айзенк, Вольпе). Основа поведінкової терапії — це теорії научіння, що панували у той час (І. Павлов, Д. Уотсон, Халл, Б. Скіннер, Торндайк). Поведінкова терапія протиставила психоаналізу три аргументи: дешеве, спостережуване, емпіричне. Поведінковий підхід акцентує увагу на тому, що змінивши поведінку, можна впливати на проблему. У класичному біхевіоризмі не приділяється уваги внутрішнім когнітивним процесам як необ'єктивним і примарним.

У 60-і роки 20 століття, когнітивна революція з появою різноманітних когнітивних теорій (Р. Кеттел, Дж. Гілфорда, Дж. Келлі), які вивчали когнітивні процеси і функції, а також появу соціальної теорії навчення А. Бандури призвела до оформлення когнітивної терапії як самостійного напряму терапевтичної допомоги. «Батьками» когнітивного методу психотерапії можна вважати Аарона Бека і Альберта Елліса, які незалежно один від одного створили два терапевтичні методи, заснованих на когнітивній моделі: когнітивну психотерапію — новий напрям у лікуванні афективних розладів (А. Бек) і раціонально-емоційну поведінкову терапію (А. Елліс).

Велика частина ідей і підходів в когнітивній терапії зосереджена на когнітивних процесах та їх впливі на фізіологію, емоції і поведінку людини.

Раціонально-емотивна терапія А. Елліса є моделлю навчання клієнта «раціональній соціальності». «А - В - С» — основна когнітивна теорія А. Елліса, де В — ірраціональні або раціональні вірування (переконання), змінюючи які можна досягти змін в різних сферах життя і внутрішніх станах. В цілому, терапія по А. Еллісу — досить директивна, спирається на активну дискусію.

З точки зору когнітивного підходу А. Бека, психологічні проблеми є наслідком властивого людині «неадаптивного» способу сприйняття і переробки інформації. Когнітивна модель Бека містить три рівні когнітивних процесів: когнітивні події, когнітивні процеси, когнітивні схеми. Бек вводить поняття «схеми», позначаючи цим певні «фільтри», крізь які ми бачимо світ і які визначають особливості нашої особи. А. Бек відзначає, що «відмінності в індивідуальній сензитивності пов'язані з відмінностями в особовій організації. Автономна і соціотропна особистості реагують на стресогенні чинники, що відносяться до різних класів. Тому вірогідність виникнення психологічних порушень багато в чому залежить від уразливості людини, яка пов'язана з її особовою структурою».

Відмінність теорії А. Елліса від теорії А. Бека в тому, що Елліс схильний був шукати однакові для усіх психічних проблем характеристики когнітивних процесів, а Бек намагався диференціювати когнітивні особливості, що характерні для різних станів і проблем, а також індивідуальні особливості в сприйнятті й мисленні клієнта.

У 1950-1960-і роки домінували «одномодальні» або «бімодальні» рішення психічних і емоційних проблем. Багато в чому це було обумовлено певною боротьбою напрямів, диференціацією нових моделей, що описують психічне здоров'я людини. Саме тоді набувають популярності такі гасла: «Зробити несвідоме свідомим!», «Змінити неадаптивну поведінку!», «Змінити помилкові когніції!». Досліджуючи ефективність різних видів поведінкових і когнітивних втручань, А. Лазарус запропонував свою модель мультимодальної психотерапії, підкреслюючи в ній значення різноспрямованих втручань в ефективності терапії.

У 80-і роки відбувається інтеграція поведінкової і когнітивної терапії в когнітивно-поведінкову терапію (Р. Лазарус, Д. Мейхенбаум) і паралельний розвиток когнітивно-аналітичної терапії (Е. Райлі).

В якості моделі для опису психотерапевтичних процесів і розуміння клієнтом конструкції проблеми в когнітивно-аналітичному підході був узятий метод репертуарних грат Дж. Келлі, когнітивна теорія і когнітивна терапія. Теоретичною і методологічною базою когнітивно-аналітичної психотерапії також є роботи Л. С. Виготського.

Основна мета КАТ і КПТ — створення моделі проблеми, яка зрозуміла клієнтові, це називається «Модуль процедурної послідовності» в КАТ, в КПТ це — «цикл, що підтримує проблему». Елементи цього модуля (сприйняття, мислення, поведінка, емоції) знаходяться в реципрокній взаємодії, опосередковуючи і підтримуючи один одного, що створює умови для функціонування проблеми, її стійкості. Основна мета КАТ — перевести проблему із статусу «некерованості» в статус «суб'єктивної керованості». Для когнітивно-аналітичної терапії є характерним розгляд декількох типів поведінкових помилок-шаблонів (у когнітивному і КПТ-підході здебільшого розглядається як когнітивні фільтри). Це помилки — «пастки», «дилеми» і «перешкоди». В процесі роботи, клієнтові пропонується в різних варіантах змінювати рольову позицію, а отже: систему оцінок, стратегії поведінки, переконання і установки), оцінюючи свої досягнення за взаємодією з проблемою.

Когнітивно-поведінкова модель є проблемно-орієнтованим методом і використовує принцип інтерактивної системи (взаємовплив чинників) в генезі і підтримці проблеми. Сучасні моделі КПТ орієнтовані на формування у клієнта здатності до рефлексії, за допомогою аналізу і зміни когнітивних установок, неадаптивних форм поведінки.

У сучасних варіантах КПТ оспорюється центральна роль когнітивних процесів при вторинності емоційних і висувається теза про їх симультанність. Для практики принципово важливим лишається таке твердження: хибне коло негативних емоцій, неадаптивних розумових процесів і дисфункціональної поведінки може бути розімкнене в когнітивній ланці. Таким чином, зміна сприйняття і мислення спричиняє модифікацію хворобливих переживань і поведінкових реакцій.

Розвиток когнітивної терапії, як і когнітивної психології, прискорили нейрофізіологічні, нейропсихологічні дослідження (LeDoux, McLean, А. Лурія, A. Damasio). Сучасна когнітивна терапія не зменшує значення емоцій в житті людини і має на увазі необхідність розвитку метакогнітивних здібностей (рефлексії) як засобів особової інтеграції. Нейропсихологічна модель в сучасній КПТ дає можливість концептуалізувати конструкцію проблем психічного здоров'я з опорою на закономірності функціональної організації мозку і окремих психічних процесів.

З другої половини 1980-х рр. значній ревізії піддається спочатку спрощене уявлення про несвідоме як про виключно руйнівну силу, що «спотворює» реалістичне бачення реальності і пристосування до неї. Особливо у варіанті структурного когнітивізму (В. Гвідано, Дж. Ліотті) відроджується інтерес до психології розвитку, до того ж не лише розвитку власне пізнавальних процесів, але в першу чергу емоційних стосунків із спеціальним акцентом на ролі «відношення привязаності», «історії утворення і руйнування емоційних уз» (Дж. Боулбі). Природно, що новий перегляд співвідношення афективних і когнітивних процесів в породженні когнітивних помилок не міг не вплинути на теоретичну модель терапії. Значно більше уваги стало відводитися складній динаміці терапевтичних стосунків в якості чинника, що полегшує або утрудняє когнітивну перебудову.

Схематерапія як самостійний напрям в психотерапії з'явилася в середині 90-х років ХХ століття завдяки роботам Джеффрі Янга, учня і соратника творця когнітивної психотерапії Аарона Бека.

Це — сучасний інтеграційний терапевтичний підхід, що об'єднує компоненти когнітивно-поведінкової і гештальт-терапії з теорією психічного розвитку, експеріенціальними і емоційно-орієнтованими технологіями психотерапії. Нині метод має солідну клінічну доказову базу і широко використовується в психотерапевтичній практиці у всьому світі.

Основне поняття схеми — це дезадаптивні емоційно-когнітивні структури, організуючі досвід і поведінку, що впливають на актуальне сприйняття навколишнього світу й управління власною діяльністю. Схеми виникають в дитинстві як результат стосунків зі значущими людьми і, у разі їх неадаптивності, ригідності, можуть призводити до проблем психічного здоров'я різного рівня, бути багато в чому особистісною «опорою» проблеми.

Тобто, можна зауважити, що сучасна КПТ є інтегративним, достатньо гнучким методом. Це задовольняє потребу практиків побудові індивідуально орієнтованих планів терапії.

Made with